Велоподорож в Карпати 2020

День перший. Підготовка

Серпень 2020. Ми з друзями вирушили у 7-денний велопохід Карпатами. Це була поїздка, в яку ми взяли з собою перші відшиті зразки байкпакінгу і протестували їх у реальних умовах. У кожного був повний комплект сумок: frame bag, saddle bag, feed bag і bar bag. Саме ця подорож згодом задала напрямок розвитку наших велосумок. Подорож розпочалася на центральному вокзалі в Києві, де ми запакували наші Trek, Merida, Focus та Pride та вирушили потягом до селища Славсько.

День другий. Славсько — Пилипець

У Славсько ми приїхали о п’ятій ранку, склали велосипеди і одразу виїхали. Карпати зустріли нас легкою прохолодою і туманом. Першу зупинку зробили біля гірської річки. Заварили каву та поснідали місцевими булками з маком. Далі був Пилипець і водоспад Шипіт. Трохи вище від водоспаду ми знайшли галявину і розбили там намети для ночівлі.

День третій. Пилипець — Синевир

Ранок видався сонячним, ми швидко зібралися і взяли курс на Синевир. В цей день ми проїхали найвищу точку Межигірського перевалу, після якої почався довгий спуск до річки Теребля. Біля води ми помітили ідеальне місце для наметів, але був один нюанс — потрібно було перейти річку вбрід з велосипедами в руках. Це виявилося тим ще квестом. Але в результаті ми отримали тиху локацію без людей, а ще змогли покупатись в річці — після цілого дня крутіння педалів при температурі +30 це відчувалось як рай та землі.

День четвертий. Синевир — Присліп

Зранку ми поїхали до найбільшого високогірного озера Синевир. Об’їхали озеро і далі рушили через села в сторону гори Присліп. Звідти відкривається ніби безкрайній краєвид на національний природний парк Синевир. Це місце подарувало нам чудовий теплий вечір та неймовірно гарний захід сонця.

День п’ятий. Присліп — Свидовець

Ранок почався зі спуску по кам’янистій дорозі до Німецької Мокрої. Проїхали місцеві села вздовж річки й доїхали до Красної. А потім почалась вже зовсім інша частина маршруту — байкхайкінг на Свидовецький хребет. Їхати було неможливо, тому нам довелось штовхати велосипеди вгору, і це зайняло значно більше часу і відняло значно більше сил, ніж ми планували. Ми не встигли піднятись на хребет до темряви, тому зупинились десь посеред підйому. 

День шостий. Свидовець

Всю ніч лив дощ, тому ранок зустрів нас густим туманом. Попереду був підйом на першу вершину — вологість була такою високою, що ми піднімались буквально крізь хмари. Та які ми були щасливі, коли нарешті побачили табличку “Гора Темпа — 1634 м”. Це означало, що найскладніший підйом позаду. Майже одразу після цього вийшло сонце, і перед нами відкрились краєвиди, заради яких усе це і було. Далі ми продовжили рухались по хребту, але поспішати вже не хотілось, тому ми вирішили залишитись тут ще на один захід сонця. 

День сьомий. Свидовець — Ясіня

Ніч була холодною, температура опускалась до +9 градусів. Але прокидатись та пити каву з таким видом — безцінно. Зранку ми вирушили на нашу другу вершину - гору Герешаська 1762 м. А потім поїхали до озера Ворожеська. Після цього почався спуск: спочатку по хребту, потім через Драгобрат і далі в Ясіня. Там і закінчилась наша неймовірна подорож.